March 5, 2022  4:41 pm from Michael Naydan:


"Here’s a poem attached by extremely popular Ukrainian poet Oleksandr Irvanets. I did a quick translation of it. He’s still in Irpin 25 kilometers outside of Kyiv. It’s a town of 60,000, where the union of writers has a lovely retreat, and has mostly been evacuated. Pasternak and Akhmatova used to go there for inspiration."

З міста, що ракетами розтрощене,

До усього світу прокричу:

Цього року у Неділю Прощену

Я, здається, не усіх прощу!

Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!

Та у пеклі цих страждань-терпінь

Все ж стоїть золотоверхий Київ,

Буча, і Гостомель, і Ірпінь.

Ми усе здолаємо і вистоїм!

Потім ще і рештки приберем

Тих усіх, котрі були тут прислані

Вузькооким лисим упирем.

З вами й я і вистою, й вцілію,

Як у землю рідну міцно впрусь.

Я ніколи не прощу Росію.

...Чом відводиш очі, Білорусь?

          —Олександр Iрванець


From a city smashed by missiles,

I will shout out to the entire world:

This year on Forgiveness Sunday

It seems I can’t forgive all!

Oh, world-world, how stunningly you’ve abandoned us!

But in the hell of these sufferings and privations

Golden-domed Kyiv still stands,

Bucha, Hostomel, and Irpin.

We will overcome everything and not give up!

Then will clean out the remains

Of all those who were sent here

By the squint-eyed bald vampire.

Together with you I will survive and persevere,

Firmly grounded in my native land.

I will never forgive Russia for this.

... Why do you avert your eyes, Belarus?

               —Oleksandr Irvanets

                         translated by Michael M. Naydan


Oleksandr Irvanets

link to Pen Ukraine